Чого все ще дивишся в очі мої?
Чого ти смієшся до мене так любо?
Невже тобі мало принижень моїх?
Чи ти вже настільки до мене безжальний?
Ти знаєш усі почуття вже мої,
Ти знаєш, що плачу сумними ночами.
Я знаю, що все це намарно, пусте,
Страждання ці лиш моє вічне карання.
Залиш ти мене, вічний спокій даруй,
Як любиш ти іншу, її ти цілуй...
Кохай її ніжно, не так як мене,
Даруй ти їй ніжність, забудь вже мене.
Я вже настраждалась доволі, багато,
Почула я смуток весь, горе і біль...
Вже серце моє запечатаним стало,
Воно не полюбить вже так, як тоді.......
