Ті само старі декорації.
Той само… Вчорашній сніг.
Минуле не має рації.
В минулого мало доріг.
В майбутнього їх – безмежжя.
Дні замітали сліди.
Палала холодна пожежа
І тліли в мовчанні сади.
І сходив на місяць вповні
Божевільних думок чоловік…
Щоб все почалося знову,
Ти на Щастя мене прирік.
І відтоді я вже приречена.
А відтоді минув не рік.
Не чіпайте мене – я мічена –
Я ж і є отой чоловік…
Божевільна, сиджу на місяці,
Розкидаю вчорашній сніг.
Я збирала тебе в колекції…
Повертаюсь… Стаю на поріг.
Не покличеш,.. бо я приречена –
Ти не любити мене не зміг.
Я б тебе у себе позичила –
Заважає вчорашній сніг…
Не має значення – я приречена.
А місяць вповні – мій оберіг.
Замітаю сліди щовечора…
Стежку Щастя слідів моїх…
І півжиття в таких декораціях.
Болюча мітка очей твоїх…
Я ховаю свої емоції
В той звичайний…
…вчорашній…
… сніг…
23.55 29.01.11