Зачарувати, дико звабити і підкорити…
Пробачити, забути й знову захворіти.
Заснути від утіх нестримного бажання.
Якщо без тебе це, то як же тоді кохання?
В обіймах вітру буду цілувати сонце,
Тікатиму від тебе уві сні, але ж не сон усе це.
Стою перед тобою, ділимось мовчанням,
Посмієш зупинити тихо – час кохання.
Але розсиплюсь я вночі червоним цвітом.
З твоїх долонь я піднімусь, кружлятиму над світом.
Коли сльоза твоя проллється на світанні,
Я знов прийду, бо як же тоді кохання?
