Розповім я вам легенду,
Щоб ви її знали,
І таку в житті біду
Завжди оминали.
Перед Пасхою святою,
Зібрались дівчата,
Від роботи відпочити
І порозмовляти.
Одна каже: "Я би так,
Пустилась до танцю,
Танцювала б коломийку,
Аж порвала б штанці.
Наші люди є дурні,
Усьго бояться,
А я можу і з ікони
Собі посміяться".
Так сказала та дівчина
І шусьнула в хату,
Із стіни зняла ікону
Та й ну танцювати.
Танцювала, ще й співала,
Доки не зіпріла,
А тоді лягла на ліжко
І перепочила...
А на ранок в хаті крик,
Прибігає мати,
Ну, а те дівча не може,
Навіть з ліжка стати.
Відняло їй дві ноги,
І що за хвороба?
Так караються всі ті,
Хто сміявся з Бога!
