Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ольга Медуниця: Майже молитва - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Musissa, 03.10.2013 - 01:30
Пробирає до кісток. Дав! Стільки, скільки треба, і коли треба.Дякую за натирочки (чи у вас тут так не кажуть?) , оті 4, що нагорі. Лікбез. Про Антонича ти мені повідала і віршів трохи дала, про Кисельова - Л.А.Х. (вчителька української і класна керівниця в 9-му класі повідала і дала потримати в руках манюню брошюрку), про Симоненка взнала щойно, а Ліна колись давно сама до мене звідкись прийшла...Тут у вас гарне зібрання творів в Бібліотеці. Дай, Б-же, часу на всіх! Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
натирочки? ніколи не чула... від слова "натирати"?Людмила Антонівна і нам викладала. Шкільний Шевченко з її рук, уст... Катерина... Хай їй легенько згадається і нас напередодні Дня вчителя... Антонич і Шевченко - у мене - з дому. Про Кисельова дізналася на першому курсі, прочитавши "Маленька футбольна команда" Юрія Щербака. Теж - завдячуючи мамі! в інститутській бібліотеці знайшлась книжечка віршів Кисельова "Остання пісня". З однокурсницею пішли на Байковий цвинтар шукати його могилу. Знайшли. Симоненко - Твій земляк. Його забито кадебістами насмерть... Але його "Лебеді материнства" з пам"яті народу не вибити ніколи і нічим... А як вражає його проза... Коли читаю ось це - мороз по шкірі - завжди... http://www.ukrcenter.com/Література/Василь-Симоненко/49518-1/Весілля-Опанаса-Крокви А у Римарука ось ці рядки у саме серце: Хитаються слова, немов човни. О Господи, вчини останню ласку: Ворота відчини. Й мене вчини - Вчини, як тісто на святочну паску. Я чую дзвони. Час і подзвін Твій. Ти вже воскрес. Я через день воскресну. А потім, ніби крашанку, розбий Моє життя об писанку небесну. *****, 28.09.2011 - 14:31
просити можна все... мені твоя щирість подобається... (стихійність... бачиш, а хтось радить тут тобі запхати все назад, бо "так не можна"... хто каже? )... якщо хтось боїться сказати, чого вони хочуть, значить не того хочуть... ...і дякувать за осінь...
Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталю, що Ти добралася до цього вірша.Я оце щойно вслід за Тобою перечитала його (хоча я всі свої вірші, звісно, напам'ять знаю) - і думаю: Чи це я його написала? Якщо я, то як це було давно!!! Тепер, можливо, я б його інакше написала... А за осінь дякувати все ще вчуся... Зараз я розумію, що вірш залишився непрочитаним в силу певних обставин, не дивлячись на посилання перед віршем. А може всі і так все знають? Тільки чому ж ніхто про Ігоря Римарука в мене не запитав? Його віршів дуже мало в інтернеті. А цього немає взагалі.(Принаймі, я не знайшла) Тому - тримай: IMPRESSIONS 1 Сотні сюжетів і лиць Маряться знову і знову. Між опівнічних дзвіниць Я вибираю ранкову. Сонце моє зацвіте І крізь небесну зіницю Слово страшне й золоте Винесе, мов Плащаницю, З ночі квітневої, де Янголи і херувими Сплять... А дзвіниця впаде, Як не зустрінуся з ними. 2 Хитаються слова, немов човни. О Господи, вчини останню ласку: Ворота відчини. Й мене вчини - Вчини, як тісто на святочну паску. Я чую дзвони. Час і подзвін Твій. Ти вже воскрес. Я через день воскресну. А потім, ніби крашанку, розбий Моє життя об писанку небесну. 3 Вечірній небокрай зіжмакався і збляк. Відкрився чорний вхід в помешкання астралу. Старі тісні пісні музики відіграли, І неспокійний сон прийшов, як вурдалак. І притарганив твій довічний переляк Від позолоти зал і запаху вокзалу, Що в них, як у барліг, уже позаповзали Крутелики й бомжі з палаців і клоак. Прокинешся - скажи:"Втікай, мерщій втікай! Прасуй, фарбуй оцей ранковий небокрай, Лети кудись, лети в байдужості високій,- І Бог пошле тобі, як жданого листа, У закуток глухий, крізь гамірні міста Сорочку гамівну й нудний солодкий спокій". Борисовна, 30.01.2011 - 13:19
Не можу погодитися з С.Плекан. Якщо з довірою звертаємось, то можна просити все, що завгідно, адже Господь наділяє нас у житті усім, і володінням словом також. Ми своє слово несемо до людей, і не слід нам встановлювати дороговкази.
Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую!А що саме вас зацікавило в цьому вірші? (Вибачте, і не вважайте це запитання настирливо-нетактовним) С.Плекан, 12.01.2011 - 11:21
Щось трохи не те. До Бога з цим не звертаються. Є молитви, визначені в молитвословах, а власні молитви можуть бути лише коротенькими, щоб не впасти в пустомовство.
Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
З точки зору релігійних канонів, Ви абсолютно праві.
|
|
|