Не розбудивши свого страху,
Я просто взяв і відпустив,
Хоч моє серце так боліло,
Проте крізь сльози я простив.
Не хочу думати про тебе,
Нехочу чути різних слів,
Вони чомусь так віддаляють,
А в серці вистраданий гнів.
Для мене ти уже не м́оя,
Лиш ніжність твоя наче страта,
І ліжко наше не скрипить,
Та запах твій ховає хата.
Я пережив багато муки,
І зрозумів у чому винний,
Я хочу так це все забути,
Та тяжкий час не швидкоплинний.
