Я тобі обіцяю – забуду
твої очі прозорі і сміх,
що для тебе Орфеєм я буду,
моя музо, мій страчений гріх.
Я тобі обіцяю – забуду
твої руки і губи, і вії,
я фантомної форми набуду,
щоб легким вітерцем лише віять.
Я тобі обіцяю – забуду
безкінечні любовні страждання,
тільки б важелі всі повернути
десь у напрямку "антикохання".
Я забуду, забуду, забуду!
Буду привидом, маренням, страхом!
Ароматом незримим я буду,
буду стомленим вічністю прахом.
Щоб про щастя задарма не марить,
я в бокалі вина утопаю,
Тільки клятва одна серце крає:
"Я забуду тебе – обіцяю"…
(22.12.10)
