Не обирають свою долю.
Так мало статися, мабуть,
що ми зустрілися з тобою
і один одного забуть
вже не змогли, щось нас з’єднало,
якесь могутнє почуття,
яке до цього я не знала,
змінило звичний плин життя.
І потягнулись дні за днями,
для нас відлічуючи час.
Та за турботами й ділами
у душах вогник не погас.
Ще в пам’яті живі слова,
що від кохання промовляли,
і обертом йде голова.
Ще наші квіти не зів’яли.
І перших поцілунків смак
зітреться з пам’яті нескоро.
Я відчуваю його так,
ніби це сталось тільки вчора.
Ще пам’ятаю перший дотик
твоїх міцних і ніжних рук.
У серце наче влучив дротик
його гучний шалений стук,
здавалось чутно було всюди,
немов сказилося воно.
І хоч дивились на нас люди
тоді нам було все одно.
бо ми не бачили нікого
бо навкруги усе зникало,
та нас від дотику від того
земне тяжіння відпускало.
І ми злетіли, наші крила
саме кохання нам дало.
Я недарма тебе зустріла,
інакше бути не могло.
Дякую, Ваша увага так надихає 
