...– Куди ти мене тягнеш? – голос Джона був втомленим, як завжди, відколи він повернувся.
– Ще трошки, – тихенько озвалась Тані.
Вона підняла його посеред ночі, схопила за руку і повела за собою через увесь величезний дім. У Джона не було ні сил ні бажання опиратись їй. Він ступав босими ногами по холодних татамі, навіть не намагаючись рахувати, скільки кімнат вони вже пройшли.
В домі було дуже тихо. Мертві промені місяці пронизували де-не-де напівпрозорі стіни, залишаючи на татамі розмиті скупчення прямокутників.
Тані раптом зупинилася і відсунула масивну перегородку. Сендел відчув потік теплого повітря, яке заповнювало цю кімнату. Вони увійшли всередину і японка знову закрила ширму.
Глибоко вдихнувши, Джон вловив в повітрі сильний запах духмяних трав та ароматизованого диму.
– В цю кімнату, – десь далеко озвалася Тані, – не проникає жодного промінчика світла. Тут темно, як в могилі… Ти знаєш, що це означає? – вона рухалась по колу, обережно ступаючи, наближаючись до Сендела.
– Мабуть, це означає, що в цьому місці я нічого не втрачаю? – в його голосі промайнула нотка зацікавлення. Він обертався навколо себе, безпомилково визначаючи її місцезнаходження.
– Це означає, що тут я втрачаю свою перевагу, – десь зовсім поряд прошепотіла Тані. – Тут ми з тобою в рівних умовах, – її голос приховував якусь таємницю.
– В рівних умовах? – Джон відчув, що від цих пахощів у повітрі в нього починає паморочитись в голові. – Не думаю!
Він раптом швидко кинувся вліво і схопив її в обійми, міцно притиснувши до себе. У нього перехопило подих – він відчув, що вона стоїть перед ним зовсім гола…
– Ти правий, – усміхнулась Тані, відчуваючи, як його руки тремтять від дотику до її тіла. – Я все-таки маю над тобою перевагу. Маю владу!
Вона обхопила стегнами його ногу і притиснулась до неї лоном. Джон вп’явся губами в її рот, її соски торкнулись його грудей.
Піднявши її тіло, як дорогоцінний скарб, він поклав його кудись у темряву і продовжував рухатись по ньому губами, знову вивчаючи кожен його сантиметр.
Груди Тані відповідали на дотики його язика, мов живі, соски тверділи в його роті від ніжних потисків зубів. Вона застогнала, стискаючи його колінами…
Ніжна, плавна лінія живота… Язик Джона лоскоче її пупок. Він ніколи би не подумав, що в абсолютній темряві збудження наростає набагато швидше.
Завитки волосся лоскочуть йому губи… Її стегна торкаються тепер його голови. Джон не знає від чого в нього більше крутиться голова: від ароматного диму чи від запаху її тіла. Його губи торкаються її губ, язик проникає всередину. Тані стогне крізь стиснуті зуби. Цікаво, як в цій кімнаті зі звукоізоляцією? Час розтягується у вічність і завмирає…
Тані кричить не своїм голосом і ледве не роздушує ногами його голови. Тепер він рухається по ній вверх, у зворотному напрямі. Вона здирає з нього залишки одягу. Руками і ногами. Джон знаходить її вуста і водночас проникає в розпалене лоно. Її нігті впиваються в його сідниці, примушуючи його проникнути ще глибше. Він починає рухатись. Її нігті тепер знущаються з його спини і плечей, зупиняються на шиї.
Коли Джон досягає просто неймовірної швидкості, Тані несподівано потужним ривком перевертає його на спину і переможно сідає зверху. За мить вона вже мчить галопом. Він знаходить в темряві її груди і намагається впіймати їх ротом. Тані нахиляється над ним, впирається руками в його груди, ні на секунду не зупиняючи свого руху. Водоспад її волосся падає вниз на нього і лоскоче йому обличчя. Це стає останньою краплею і Джон втрачає над собою контроль. Він стискає зуби, його руки повзуть по її розведених стегнах і стискають її талію. Вже не вона гарцює на ньому, а він підкидає її, як вершника на родео Тані сміється, відчуваючи нарешті, потужні здригання і поштовхи його тіла. Вона нахиляється і цілує його в губи, все ще продовжуючи підмахувати стегнами десь там ззаду… За кілька секунд вона теж втрачає сили і просто нерухомо лежить на його міцному гарячому тілі…
До запаху диму і трав додається аромат кохання…
