Цих маленьких чоловічків
Я побачив біля річки.
Наче бобренята ті,
Пливли тихо по воді.
Та не дерево й не човен
Я побачив попід них –
А ракета, води повна,
Й люди ті, як на коні.
Блищенько до них підліз,
Підкотив до себе віз.
Лишенько! Я так злякався,
Що в водиці аж скупався.
Те вгляділи чоловічки,
Витягли мене із річки.
Розказали про біду.
Я так цього не лишу!
Через очерет поліз,
Підкотив поблище віз.
Витягнув ракету їхню,
Вичерпав водичку лишню.
Раді друзі ті зелені,
І звертаються до мене,
Щоб до них я приїздив
До наступної зими.
Та й на тому порішили.
Ще й адресу залишили.
Глянув: "Є планета Марс!
Будем раді бачить вас!"