Вивід у космос... Вихід в контакт...
Велична думка... Наша біда...
Вивід у космос.. Сівши за стіл,
Літаючи в хмарах - впасти униз.........
Удар поза вуха!... У гордості біль..
Імпульс сигналів на землю летить;
Ображене его! Як він посмів?!!
А сторч головою вітер злетів,
Понесши з собою у прірву Тартару,
Відчувши жагу вогняної образи
І серця гарячого злі почуття!......
Він звір!! Я звір!!! Я вельми могутній необузданий звір!
Та звіра сковали й вдягнули ланцюг,
І скинули в яму, й звязали, стиснули, рота заткнули і стали сміятись й плювати поверх!...
Він звір!... Та ні. Він не звір.
Він - людина, що гірше стократ!
Звір - я. Я звір. Той, хто чекає і тихо гарчить,
І знає, що помста прийде, прийде навчить.
Своїми руками, своїми зубами, або кліщами інших зі стаї, інших вовків...
Він начальник. Наглядач. Наглядний учасник підкорених дій.
Він ідол. Правитель. Любитель відчути владу в руках!...
Я звір!!! Я той, хто літає й крилатий горгуйль...
З кам'яним тілом та з душею вогню!!!
Я знаю, що правий, і хай все до біса, і хай все в Аїд!!!!
Та влада не в мене, та замкнутий я!
Вбитий мораллю та обов'язком людства й свідомістю такого сумного раба...
Я звір... Пригноблений звір з нашийником жорстким
Й удар батогом по колінах збиває.
Мене забирає. І ось я лягаю...
До ніг......
І вивід у космос... Вихід в контакт...
Втеча від світу... Холод в очах...
Цей вакуум світу. Нірвана... Мрія...!....
Розчинений.....я........... .... ... ....... . . . . .. .