Кривавий світанок узявся нам стукати в вікна,
І чиєсь "люблю" потонуло в червоних сльозах.
А спогаду болю у твоєму серці не стихнуть
І морфій не згоїть всі рани на наших серцях.
Кривавий світанок наш спокій узяв до полону,
Із тіней червоних виходять холодні слова.
Колись ти казав, що ти будеш зі мною до скону,
Тепер залишаєш, а я ж іще досі жива...
12.11.2010
