То не істина - тінь її ходить землею,
Ніде бути їй всюди, як тому єврею.
Де ж та є правда, де ж загубилася ,
Чи головою у стіну розбилася ,
Чи де за гроші в судах продалася ,
Й мова за гріх її відійнялася .
Ні - то де в неї були кулаченьки ,
Вже повиростали руки біленькі.
Меч затупився ,розбитий вже щит,
Правду заклав хтось у банк за кредит.
Вже наша правда це сила і кров ,
До марнослів*я , і грошей любов .
Вже не у небо, як було росте ,
Вже вона кукіль ,чи поле пусте .
Де ж та є правда ,кому поклонилася ,
Може то від гіркоти отруїлася ,
Чи як водиці живої шукала ,
Вона в криницю глибоку упала ,
І в ній на вічнії віки втопилася …
Ні - то від Бога вона відступилася,
Бо тепер в кожного правда своя ,
Хитра й підступна , неначе змія.
