Думки про тебе, лиш про тебе одного,
Твого дзвінка чекаю днями і ночами,
Хоч я і знаю, що не вартий ти того,
Щоб через тебе я вмивалася сльозами.
Я плачу, бо не можу зрозуміти,
Як ти до мене ставишся, буває,
Даруєш мені ти щасливі миті,
А потім наче все це забуваєш.
Знов робиш крок назад, а я мовчу,
Боюся втратить те, хочаб що маю.
О, ти не чуєш мого дикого плачу
Й не знаєш, як я добами страждаю.
Вже сотні раз я намагалася забути,
Але ти сам нагадуєш про себе.
Й все більше хочу я тебе почути,
Все важче з кожним днем мені без тебе...