Земля.. таке просте, знайоме слово,
Оспіване поетом, змальоване митцем.
Все почалося з неї, і піде до неї знову,
Таку генезу не змалюєш олівцем.
Зернятко зморщене, убоге в землю,
Дбайливо кинуте долонню трударя.
Весною зіїде, і віками не даремно,
Наснаги дасть нам на нове життя.
З людьми тут значно ваще, аж до болю,
Народжує дітей, виховує Земля.
Цураються від матері ці діти,
Пожертви носять до чужого вівтаря.
Здаєтья їм що їх Земля убога,
Що краще сіяти на цілині.
Не вернуться до рідного порога,
Обжинки справлять десь чужині.
«І чом Ви так се постаріли, мамо?»
"Вам пишним збіжжям сили віддала.
Зернята ви мої, пішли в життя так рано,
Недочекавшись вас, я з ярмарку пішла".
Так рідко Мати - Батьківщина
Святі поняття, принципи буття.
Не здійметься з колін ніколи Україна,
Допоки не вшанується Земля.
