Від кута до кута – стіна
Потім знову стіна і кут.
Монотонно блукаєш одна
І у мізках чиниш самосуд.
Зверху - вниз, знизу - вверх - карусель.
Твоя віра до нього жива,
Розпечеться, мов та карамель,
Виливаючись в щирі слова.
Ти хотіла лише почуттів,
Ну чому все завжди йде не так?
Він для тебе і радість і гнів,
Гіркувато-солодкий цей смак.
Ти прощаєш і знову ідеш
Кут-стіна , кут-стіна, кут-стіна
І, мабуть, що дверей не знайдеш,
Щоб лишитись без нього одна…
