Справжній поет в будь-якій прозі життя живе поезією......
Ось є на світі мудаки. Люди такі, які начеб і не спеціально, а немов живуть для того, щоб заважати останнім.
Йдеш ти у філософську кімнату, а мудак перед тобою прямо останню кабінку займає і ти сердито собі під ніс вигукуєш: «Ну чи не мудак?!» Або біжиш на потяг, голос з динаміка говорить, що двері зараз ось, прямо вже закриються і тут перед тобою зростає мудак і не дає в поїзд схопитися. Прохід перегородив і стоїть, сам-то розумієш, що приводу дати по морді немає, малувата провина, не тягне, але в душі кричиш у все горло: «Ну чи не мудак!!!»
І так у всьому. Мудак займе більше місця чим йому треба і сісти тобі не дасть. Вранці, під час списів мудак зламається на жвавій вулиці, в супермаркеті ви встаєте в коротку чергу і виявляється, що мудак прямо перед вами. Він мало того, що накупив продуктів стільки, що пробивати їх буду півгодини, так він ще і гроша не приготував.
І стоїть цей мудак прямо перед вами і в очі дивиться. І начеб в сказ приводить все його існування мудацкоє і убити хочеться, а немає, тому що, коли про інших ти сам не подумаєш ти теж мудак, лише своє мудачество відмітити складніше:)
Іноді в мене виникає думка, що при видачі прав мало теоретичного і практичного екзаменів ПДР і водіння. Треба в обов'язковому порядку ще ввести тест "на мудака". І ще штрафувати мудаків-пішоходів.
п.с..
Ось я до чого дійшов.
І кожної ночі я рахую зірки,
І кожної ночі їх рівно стільки ж,
А коли вони не виходять на небо,
Я рахую дірки від зірок.
Я якось вже, знаєте, навіть звик,
Що земля розступається переді мною,
Коли я вигулюю собаку.
Що вітер зустрічний безглуздо свистить,
Коли я доганяю автобус .
*****************
і вірш мудачний теж.........
Це мудаків не стосується.
