1.
Проходить час, минає час,
самотній час, та не для нас.
Мабудь – один, мабудь – одна,
ти – тільки він, а я – вона...
Частинка яблука – гнила,
стирчать з лопаток два крила –
ось так живемо в диво-час,
в холодний час це все – екстаз;
це все – співзвучність ейфорій;
із ран висмоктую ще гній,
бо хтось – чужий, а він – ще свій.
Лишень в мені триває бій.
2.
Між двох світів, між двох вогнів
сліпим предшестям кряче гнів.
Візьми життя і в ніч веди –
заінтригуй, не знай куди.
Мов постріл в спину, серця клич:
„Мене собі на вік позич!”
Застряг у горлі шар зі слів:
„Ти – блазень в лапах королів!”