Напівживі пройшли ми старт і фініш:
Літали, падали, чи пристрасно здіймались.
Якось в бетонних джунглях ти мене зустрінеш –
І крізь асфальт проб’ється свіжа парость...
Напівлюбов, що марно причаїлась
Закралась глибоко, розтерзана словами.
Якби не гордості могуча милість,
Припав би до каміння ти вустами
І пив би молодість, наївність і жорстокість,
П’янів би, з кайфу падав у конфузи,
Пізнав би сліз гірку, даремну вогкість –
Закрив би розчаровано всі двері й шлюзи.
Та все не так, бо ми живі і вічні.
І наші порухи сердець надмірно звучні
І всі ці муки нам же стали звичні
Ми для кохання - показові учні...