Він вперше щиро плакав,
Коли осінь прощально мовчала.
Гордісь завжди межує зі страхом.
Ти, напевно, йому не казала.
Він вперше дихав без причини,
Як ти пішла,
А фари спільної машини
Вже не світили. Виходу нема.
Він вкотре зустрічав світанки.
Тепер без тебе
І попіл струшував з цигарки
Життя – проблема.
Він знову марив літом,
Вдихаючи запах самотності.
Так щиро ділився зі світом
Дозою підлої гордості...
дуже уважно читав, а це вже рідкість і Ви знаєте, в жодному разі не хочу Вас ображати, але, будь ласка, не ставте себе нижче за мене - Ви хороша поетеса
Сльоза ангела відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже-дуже дякую. Мені приємно. Щоб нікого не образити...будемо на одному рівні. Для мене це велика честь! Ііііі Спасибі за трояндрчку!