І в очі ти знов дивишся чужі...
Ти знаєш точно - правди не існує...
Ти не шукаєш в натовпі душі...
Той натовп душу сам тобі дарує...
Знов незбагненний докір твоїх днів...
Минуло все,що треба і не треба.
Як ненароком так когось зігрів.
Та це була лише твоя потреба.
Ти забуваєш всі слова мої...
Я знаю все, про що ти так жалієш...
Лети в свої недоспані краї...
Це все від чого ти тікати вмієш.
Чекатиме тебе завжди вона,
І в довгі дні, в безсонні літні ночі,
Ти захлинешся в вічності вина...
І я забуду твої чорні очі.
Вона нікому не віддасть тобе
Не купиш ти до мене ні квиточка...
Насправді,кажуть,небо голубе...
Що ж важливіше,я чи твоя дочка...
Що станеться зі мною після нас....
Все віддаю на довгий відлік часу...
Цей світ...Чий вогник вже давно погас...
це він...створив тебе для двох одразу...
як би всі жінки так розуміли нас...
