Я вже не раз губила ключі. Від під`їзду, квартири, гаража, блокноту, де ще у дитинстві записувала секрети і найпотаємніші бажання. Проте це ніколи не було проблемою для мене. У шухляді завжди лежав запасний, або ж лише за кілька гривень у майстерні виготовляли дублікат.
І ось я знов загубила ключ. На цей раз до дверей мого серця. Це був єдиний ключ, який я віддала ЙОМУ. Втративши ЙОГО, я втратила ключ із будь-якою надією на його повернення.
Будь-хто наступний буде немов злодій, що намагається вдертися крізь міцні, уже непробивні двері. Його ключ чи відмичка будуть лише залишати сліди, дряпати серцевину мого серця-замка, але він так і залишиться закритим. До тих пір, поки я не погляну крізь вічко на дверях і не відкрию їх. Можливо саме ТИ будеш тим, кого я не побоюся впустити до себе. Лише тихенько постукай.
