Кругом стоять ті пні великі,
Що прожили життя довіку.
Тепер старенькі спочивають
І дітки граючись сідають.
Ті пні-були колись дерева,
Що плодовито жили в скверах,
І мали діточок багато,
Що дарували їм плоди завзятою.
У парку всі були дерева-і берізки,
Що навесні спускали слізки,
Та довгі коси вони мали
До себе оком чарували.
Були дерева великі й дужі,
Що до берізок не байдужі.
Стояли поруч гілка-в гілку
Співали там чиюсь припівку.
Не одне століття вони трудились,
Не легко їм було,-відмолодились.
І гілки відсихали від злих рук,
Але боролись й не було розлук.
Бо треба й нам прожити так життя,
Щоб потім вже було без каяття,
Як ті великі і могутні пні-
Залишити своє коріння на Землі.
