Ще очi,мамо, кольору весни,
а руки нiжнi, наче iз туману,
та сивий iнiй випав восени
i на волоссi Вашiм не розтанув.
Ще погляд,тату, лине до зiрок
i грiє нас в часи непевнi й сталi,
от тiльки уповiльнюється крок,
а в голосi вiдлунюють печалi.
Роки втiкають у щоденний пил:
робота, кухня, гаразди i втрати,
а Вам ще стiльки мудрости i сил
потрiбно Вашим дiтям передати.
Спасибi Вам за джерело снаги,
якому не судилося змiлiти.
Так бистрi рiки живлять береги,
аби на них буяли травнецвiти.
I то нiчого,що срiблиться день,
а серце в грудях бiльшає на внукiв.
Iснує гарний звичай у людей-
батькам подячно цiлувати руки.
Серце вертає
В хату під дубом.
Біллю займеться
Як палець під зубом.
Рідкі хвилини,
Рідкі світанки
Що повертають
Під дуб той на ґанку.
І все ж вони знову,
І знову вертають.
Далекі спомини
Серце тримають.
