Ще очi,мамо, кольору весни,
а руки нiжнi, наче iз туману,
та сивий iнiй випав восени
i на волоссi Вашiм не розтанув.
Ще погляд,тату, лине до зiрок
i грiє нас в часи непевнi й сталi,
от тiльки уповiльнюється крок,
а в голосi вiдлунюють печалi.
Роки втiкають у щоденний пил:
робота, кухня, гаразди i втрати,
а Вам ще стiльки мудрости i сил
потрiбно Вашим дiтям передати.
Спасибi Вам за джерело снаги,
якому не судилося змiлiти.
Так бистрi рiки живлять береги,
аби на них буяли травнецвiти.
I то нiчого,що срiблиться день,
а серце в грудях бiльшає на внукiв.
Iснує гарний звичай у людей-
батькам подячно цiлувати руки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199913
Рубрика: Присвячення
дата надходження 08.07.2010
автор: мирослава