Як ніби хижий яструб вп’явся в душу,
До мене страх незвіданий прийшов.
І підкорятись йому мушу,
Чому ж ти саме мене віднайшов?
Частинку серця в мене ти забрав,
Не залишивши вірності нітрохи,
Чому ж одразу чорту не віддав,
А мучиш, віднімаєш кращі роки?
Моя душа тепер твоїй підвласна буде,
Виконувать твої веління буду я.
Коли ж нарешті воля верх здобуде?
Коли серця людські тебе забудуть?
Ні…єхидна влада меж не має,
Вона завжди мій плюндруватиме народ.
Коли цьому кінець, ніхто не знає,
І ніхто цю нечисть не здолає…
Нікому сил не вистачить піти
Супроти волі грішної його,
І хрест тяжкий свій маєш сам нести
Допоки він не знищить всіх до одного.
Я – оптиміст, якого в світі брак,
І вихід я знайду із всіх тенет.
І лиш тоді, як людство вкаже знак,
Складу, напевно, не один куплет.
Й душа раба гріха навіки
Полине в мрійну далечінь.
Де розливаються грайливі ріки,
Де не потрібні для здоров’я ліки.
Якби до цього всього час поспів,
Я був би найщасливішим у світі.
І те, чого в житті ще не відкрив,
Було б прекрасним, як ранкові квіти.
Чарівне й повне пристрасті життя,
Тобі вклонятись би хотів я повсякчас.
Але приречені ми на небуття,
І знать повинен все це кожен з нас.
Якщо всміхнешся ти, не знаючи тривог,
То й світ прокинеться від підлості і зла.
Ми просимо, щоб допоміг нам Бог,
І ти, рідненька земле, щоб допомогла.
І серце твого сина, вільного, як пісня,
Розбудить інші землі, що обману повні.
І як вода, що є у морі прісна,
Тобі покаже всі щедроти зовні.
Людська неволя стане зайвим словом,
Як тільки ти, життя, повернешся до нас.
І поколінням своїм новим
Ми доведемо те, що Україна – просто клас!
ID:
191820
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 25.05.2010 23:16:38
© дата внесення змiн: 25.05.2010 23:16:38
автор: GARANT
Вкажіть причину вашої скарги
|
