Як тяжко думати, як важко зрозуміти...
Як хоче серце в прірву увійти...
Я думав – завтра, ти ж ідеш сьогодні,
Лиш погляд залишаючи мені.
Ти знаєш – темно, як заплющить очі,
А ще темніш – під ковдрою вночі.
Я думав завтра – ти ж ідеш сьогодні,
Лиш погляд залишаючи мені.
Як же боюсь, що я тебе втрачаю!
Що серце розірветься від відчáю!
Не думав, що підеш уже сьогодні,
Лишивши лиш свій погляд благородний...
Чому так важко? Чому лиш зі мною?!
Чому лежу укутаний пітьмою?
Чому ми просто так не помічаєм
Божого світла, - лиш коли втрачаєм?..
Як тяжко думати, як важко зрозуміти...
(11.02.09)
