Клепсидра дня стікає в мушлю сонця,
в любистку місто викупає дощ,
по розпростертих долі спинах площ
ти йтимеш в ніч. І тишу в кожнім кроці
нестимуть в завтра равлики підошв.
Вже тісно снам у кошику вербовім -
калачиком звернулись біля ніг,
в туман пірнувши, наче в перший сніг, -
як у дитинстві, теплокольорові, -
посходять житом у слідах твоїх.