Тиша...Буває так, що чуєш биття серця. Лишиш,
І не забудеш той момент у пам'яті, в думках...
Тиша... Ти на уламках снів, така далека і тонка,
І неймовірно непідробна в своїй гаммі. Зовсім інша...
Знаєш... я все ось так і уявляв, коли кричав! Коли?
Саме тоді! Не знав ціни мовчанню... Вперед! Давай!
Так часто у поривах, був то сам не свій, то вкрай,
Шалений... А було потрібно, не так багато, інколи...
Тиша... Для когось просто повсякденна, безнадійна ніша...
Для декого - життя... А в дотиках - пісні, і колискові.
Для багатьох уже навіки, недосяжне, дивне, непорушне коло,
А що для мене? Задав питання, а у відповідь - лише тиша...́́
