Пестять річку комиші,
В небі – ні хмарини.
Чом так тяжко на душі
Сонячної днини?
Жар дихнути не дає,
Камінці гарячі.
Риба – й та не виграє,
Зварена неначе.
В спеку печену і нам
Нічому радіти.
Завмира веселий гам –
От так тепле літо!
Все шукає холодку.
Ллється у віконце,
Смажить в кожному кутку
Неспокійне сонце.
От вже точно – мертвий час!
Палить душу й очі,
Всюди жар шукає нас.
Все чекає ночі.
Може, випаде роса,
Річка охолоне?
Чи над нами зависа
Дірка у озоні?
Ніч – і та собі пашить,
Не ллє прохолоду
І не може освіжить
Берега і воду.
