проходиш поруч,
а ми наче не знайомі.
ти став мені чужий
до болі, так до болі....
до ностальгії ,
до безсоння божевілля.
що з того що
душа твоя з каміння?
я не повірю в це!
здеру я з твого обличчя маску!
та не поверну вже,
мабуть, в життя я казку.....
враз погляд твій,
що серце вириває.
небесних клаптиків
в очах твоїх уже немає......
ми зупинили мить
і повернулись в ту годину,
як пестив ніжний вітер
ще дитину.
яку ми втратили обоє....
...ти і я....
засмакувала я в тобі життя.
яке я відпустила....
яке я покохала......
та зрада порожнечею
украла в нас все......
тепер з тобою ми сторонні....
зустрілись поглядом
й поринули в безодню......
