Одного разу син спитав у мами :
- «Чого ти плачеш рідна, розкажи?»
Таке буває іноді з жінками
- Не розумію, Мамо, поясни?!
- Тобі це зрозуміти. Ще зарано
Сказала мама й сина обняла.
- Ну поясни мені будь ласка, тато,
Чому у мами на очах сльоза?
- Тому що Бог створив жінок жінками
Швиденько батько сину відповів
Йшов час і син пішов шляхами
Аж поки Бога, разом не зустрів!
І запитав він Бога теж питання
Чом без причини плачуть іноді жінки?
Бог посміхнувся, відповів ласкаво
Тому, що особливі всі вони.
Коли створив я жінку, дав їй сильні руки,
Щоб важкість буднів у руках нести,
Терпіння дав, щоби пологів муки
Вона змогла не раз перенести.
Я дав їй волю підійматися з колін
Коли уже не сила далі йти.
Створив я жінку із ребра мужчини,
Щоб спокій його серця берегти.
Я дав їй мудрість розуміти чоловіка,
Прощати його вчинки і діла.
І жінка стала матір’ю, дружиною
І сенс життя її, завжди сім*я.
А в подарунок жінці, дарував я сльози,
Щоб омивати ними все
І біль образ, і радість і мімози.
Коли захоче, і заплаче де.
І зрозумій, краса жіноча не в одежі,
Не в манікюрі, не в волоссі, не в губах
Краса жіноча у очах бездонних
Й любові, що живе в її очах.
Знаю цю історію у прозі та на російській мові) Не чекала, чесно, побачити її в українській поезії) *Захоплена*
P.S. Мені надзвичайно приємно бачити, що Ви пишете виключно на укранській мові) Так і продовжуйте)
M@gdalena відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ця історію просто настільки мене вразила і довгий час жила в моєму серці, що мені захотілося, щоб щось подібне було у віршах і на українській мові! А щодо мови , то вона мені настільки близька, що я не хочу їй зраджувати, чесно кажучи я в неї закохана так само , як і у своє рідне місто Львів!!!!!!!!!! Дякую за те, що прочитали мої вірші і залишили свої відгуки і пропозиції!
