Час лiкує?! Добрий лiкар - нема що й казати!
Вже, здається, пiв столiття, як пiшли ми з хати.
Не кажу я про хвороби - мали, якi хочеш,
Та душi нема спокою - зубами скрегочеш.
Я терплю, а кум не годен - мiсця не знаходить:
- Буду жiнку викликати. Хай лиша городи,
За дiтьми, надiюсь, теща буде доглядати,
А вона сюди хай їде - грошi заробляти.
I його дружинi думка до душi припала:
Позбирала необхiдне, фiрму пiдшукала...
Там їй зразу ж розповiли про новi закони
I сказали, що непросто перетнуть кордони.
Вiза, звiсно, туристична, коштує двi двiстi,
Решту зробить чоловiк ваш (тобто - кум) на мiсцi.
Хто-би як не кляв кохання, та воно - це сила!
I кума, немов на крилах, вперед полетiла.
Лиш слова про небезпеку не взяла до тями:
Зникла фiрма-одноденка, колька їхнiй мамi.
Бус до Францiї доїхав, раптом "поламався"
I народ наш, в чому були, на полi зостався.
Добре ще - не курить снiгом i є якiсь грошi...
Телефон їй пiдказали французи хорошi:
- Приїжджай,- ридає в трубку,- я десь пiд Лiоном.
Вже два днi не їм, ночую в будцi з телефоном!..
Бачу, кумове волосся аж заворушилось!
Тiльки й випалив до когось:" Щоб вони сказились!"
Та немає що робити. Таксi винаймаєм
I мандруєм у Європу, кохану шукаєм.
Це ще добре, що жандарми її не впiймали,
Бо за грати посадили б геть до кримiналу,
I прийшлось би працювати на чужу державу,
Ще й в Європi заробити недобрую славу.
Де були i як зустрiлись - годi пригадати:
Кум вже має повне право "дорога" казати!
Хоч в кишенях вiтер свище i борги обсiли,
Та душа уже спокiйна - бiля нього мила.
Навела порядок в хатi. Кум причепурився,
(А бувало, раз на тиждень в недiлю голився).
Напекла i наварила - повний холодильник!
Звечора почав заводить кум тепер будильник...
Кум вiдтодi став робити по пiвтори змiни,
Пристарався вiн роботу навiть для дружини.
Щоб уникнути надалi рiзних iнцидентiв,
На возз’єднання сiмейства подав документи.
Назбирав паперiв в’язку, обiйшов контори,
Вiв у офiсах столичних вiн переговори
I в кiнцi-кiнцiв сказали:" Треба почекати,
Ми талончик вам направим поштою до хати.
Але так, як ви, шановна, стали нелегалом -
Справа ваша вже межує тiсно з кримiналом.
Отже, треба штраф сплатити, (чудовий початок!)
I тодi питання ваше будем розглядати".
Знов не шле додому грошей кум, лиш обiцяє
I з надiєю в поштову скриньку зазирає.
Мiсяць так пройшов i другий - може вже й забули...
Вiдпросились кум з кумою - в Лiсабон махнули.
Знов пiшли в знайомий офiс:" Добрий день - бон дiя ",
А дiвчина зуби шкiрить, як якась повiя:
- Вам не треба турбуватись. Все буде в порядку,
Пiдiйде ще й ваша черга ставити печатку.
Ще п’ять мiсяцiв злетiло вiд тої розмови.
Ходить кум по Лiсабонi, як по центрi Львова -
Все вже знає. Вже почали його впiзнавати,
Лиш немає головного, тобто результату!
Вже б давно на все те плюнув - хай пропадуть грошi,
Та з дружиною додому навiдатись хоче.
Тож набрався кум вiдваги i разом з кумою
Подалися до столицi з цiллю непростою.
- Як не вдасться ще й на цей раз нiчого зробити,
Сам поїду я додому - будеш тут сидiти!
Ти не винна,- каже жiнцi,- їх тут не вговориш,
Але спробуймо, поїдем на Реставрадореш .
Офiс їх зустрiв привiтно. Усмiшки на лицях.
Ходять, пишуть, щось говорять - не спiшать дiвицi.
Пiв години на особу - це вважають швидко -
Бачить кум, що їм удачi знову тут не видко.
Каже:" Правда не поможе! Прийдеться брехати.
Забираймося, поїдем на Брасу де Прата ;
Скажем, звiдси нас послали. Справа термiнова.
Ти прикинешся, що нiби не зовсiм здорова...
На метро, на електричку - мiсто ж бо чимале -
В iнший офiс до обiда насилу попали.
Там послухали й рiшили свiй папiрчик дати
I сказали, що назад їм треба повертати.
Кум, скрегочучи зубами, глянув на годинник...
Взяв таксi i був на мiсцi десь за пiв години.
Як не дивно, їхня черга ще не проминула
I здалося, вся контора на цей час заснула.
Уявив мiй кум: цi люди трудяться ночами.
I зарухалась у нього земля пiд ногами.
"Я пiду,- говорить жiнцi,- прийму " Масiєру ",
Бо мене бере з тих нервiв вже якась холера."
Дочекались. Вже на той раз їх не виганяли,
Але майже триста євро знов нарахували.
I, здається, вони норму не в клiєнтах мають,
А у сумi - то й побiльше з кожного здирають.
Кум лиш двi отримав вiзи, бо пробув ще мало,
А кумi за цей перiод п’ять порахували...
Вiн руками лиш розводив i вiд злостi трясся:
Так ти скоро станеш,- каже,- ветераном працi."
Звав куму вiн "дорогою" - буде ще дорожча,
Лиш встигай на неї, куме, заробляти грошi.
...Та, надiюсь, походеньки їхнi закiнчились -
Якби так зачав спочатку, вже б дитя вродилось,
А мiсцевi бюрократи так хочуть робити:
Дев’ять мiсяцiв не можуть папiрчик вродити.
Та до них тут нерви мати треба iз залiза,
Тодi в паспортi, можливо, i з’явиться вiза!
-------------
Реставрадореш - Restaradores - станцiя метро, поруч з якою знаходився (ранiше) вiддiлок SEF
Брасу де Прата - Braço de prata - залiзнична станцiя, де знаходиться один з вiддiлкiв SEF
SEF, Servico Estrangeiros e Fronteiras - Служба емiгрантiв та кордонiв. Чи не найголовнiша державна установа, де вирiшуються долi емiгрантiв.
Масiєра - Macieira - португальський брендi, один iз найбiльш споживаємих напоїв серед схiдної дiаспори.
ID:
180233
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 28.03.2010 01:17:53
© дата внесення змiн: 28.03.2010 01:17:53
автор: Salvador
Вкажіть причину вашої скарги
|
