Шепоче зореока ніч І кличе погуляти в росах, Німе питання спало з віч І загубилось в довгих косах. А відповідь тремтить в думках, Що крилами летять у простір. Духм’яні трави на лугах Тендітно вишивають постіль. 02.01.2006
ID: 175093 Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики дата надходження: 02.03.2010 20:29:36 © дата внесення змiн: 02.03.2010 20:29:36 автор: laskawa
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie