Вітер несе твої слова духм’яним цвітом...
А я лежала на траві, що пахла літом...
Закрила очі, й руки-крила розгорнула,-
Себе хмаринкою маленькою відчула.
Пливла над полем, що стелилося колоссям,
А ти волошки заплітав в моє волосся.
У барви літа одягалась, мов царівна,
І було тепло, безтурботно і спокійно.
Лежала запахом медовим оповита,
На звуки музики землі уся відкрита...
… А павучки в’язали вузлики із жита,
Щоб знов прийти сюди, щоб не забути...
Літо 2006