Ліхтарику, промінчик мій,
Світи мені, святи і грій,
Де б я не був, твоє тепло
Завжди мене вело.
Як хочу я одразу все.
Нехай нас хвиля понесе
Подалі від журби й біди
У вічності сади.
У тих садах розмай поем,
Там буде спільний наш Едем.
Минеться сум і біль пройде,
І щастя розцвіте.
Немов троянда у росі
Сади у запашній красі,
Неначе пісня неземна,
Немов сама весна!
Ніхто не скаже «так» чи «ні»,
Потонемо у тій весні,
Крізь нас її тепло пройде,
Негоди відведе.
Що буде – у моїх віршах,
Поглянь – аж світиться душа
Через очей розбите скло.
Добро перемогло.