Сніг злітає безмежністю думок
З непривітного, сірого настрою неба.
Стою на межі, майже на один крок,
Але в прірві, в безмежності від тебе.
Вітер хлище льодяними краплинами,
Ніби гострим лезом по серцю мені.
І сльози з обличчя ніжними перлинами
Дарую тобі вже небілому і не принцові.
Зрада пробігла, ні, пройшла криголамом,
Землетрусом, стихією землі, серця й душі
Й нам обридло бути разом обом
Я попросила: «Наодинці лиши…»…
Не схаменулась!..подругою, ближче за рідну матірку,
Стала королева холодного смутку – зима.
В кулак міцно стискаю замерзлу руку,
Я переживу все , переживу сама!...
Через вітер, холод, сніги, буревій
Пронесу своє вистраждане почуття
Думкою та серцем з тобою, коханий мій,
Пропливу стрімкою річкою життя.
15.01.2010.
http://www.youtube.com/watch?v=FluecqKY7ts
