Чи віримо в казку? Складне запитання,
Бо диво трапляється вкрай рідко нам.
Ми любим висловлювати побажання,
Щоб доля всміхалася нашим рокам...
Та разом із тим ми часом забуваем,
Що ковалі счастя лиш ми на землі.
І часом свідомо від нього втікаєм:
Останні білети, нові кораблі.
Та щастя - це мить, це потік, це хвилина!
І тут не буває щасливим життя.
Воно - це емоцій бурхлива лавина,
Що миттю освітить й зруйнує буття.
А ті кораблі, на котрих ми втікаєм.
Все рівно вертають додому завжди.
І з ними проблеми твої не зникають.
Вони прийдуть знову, лиш трохи зажди.
Та диво буває!!! Я дякую Богу,
Що віру у нього мені посила.
Вона прокладає подальшу дорогу
І моделює майбутні діла...