Я хочу назад, в утробу матері,
Там гарно мені було,
Тихо, темно, волого,
В спокої я була,
Під крилом її росла, розвивалася,
Спала чи бурчала я,
Ніхто не чув мене ніколи,
Зайнята була собою мати і на полі,
Де хліба золоті колосилися,
Де картопля та буряки росли,
Де колгоспні лани були,
Де передові надої корови давали,
А зараз пусткою земля там стала,
Ні свиней , ні корів не зосталося,
Все за безцінь розпродали
Та й села вже давно немає,
Виїхали і вимерли люди,
Одні в пошуках кращої долі,
А інші в небеса пішли,
Щоб не бачити
Того страшного, що ворюги зробили,
З того райського, колись, веселого села,
Де бабуся з дідусем мої жили,
Де моє щасливе дитинство в травах запашних зросло,
Де першу любов я зустріла свою під зорями,
Де шкільні канікули прогуляла всі,
Де співали гарні пісні люди і солов'ї...
Я хочу назад, в утробу матері ,
Щоб народитися знову з лона її
І іншим шляхом піти...
Щоб не згубити вже себе у життєвому полоні,
І все те гарне, що було здобуте дідами-прадідами, зберегти.
