Я вималюю кінчиками пальців у повітрі
Так чітко, мов кришталь, твій силует...
Я сяду у таксі й продовжу малювати:
Не у повітрі - нігтями на склі.
І не зозла пекучий іній за живе щепає,
І не від сили волі не заплачу, хоч кортить...
Та їхати не довго та й кидати не важко,
Усе, що серце шкрябало всього лише п"ять хвилин...