Позёмкой ранней запорошена
берёза тайно у реки
мне сбросит листик обмороженный
с холодной ветки, как с руки.
Отжав чернила из смородины,
там где пригорок невысок,
пиши, моя родная родина,
моей рукой наискосок
на обмороженном листочке,
по неизвестным адресам -
пиши, как будто эти строчки
Я написал, и вправду, сам.
Стоит берёза, как провидица,
но не услышу я в ответ -
когда нам выпадет увидеться.
А если нет? А если нет?
переклад:
Завчасним снігом запорошена
берізка, потай у ріки,
мені листочок приморожений
віддасть з промерзлої руки.
Чорнилом з мерзлої смородини,
де в річку дивляться ліси,
пиши Вітчизно рідна зморено,
моєю п'ястю навскоси
на обмороженім листочку,
в адресу всім, кого й не знав,
пиши, неначе ції строчки
я написав і справді сам.
Стоїть береза як провидиця...
Дізнатись хочеться мені -
чи доля нам іще зустрітися?
А якщо ні? А якщо ні?
