ВСЁ ВЫЙДЕТ ТАК
С.Гладковой
Всё выйдет так, как я уже сказал.
Придвинется полуночный вокзал
Ко всем, кто опоздал на скорый поезд,
Но лавки будут заняты. И повесть
Начнётся снова. Вакх и Валтазар
На живлтах расслабят тесный пояс.
Всё выйдет так, как видишь ты во сне:
Проснётся дождь и стукнет в тишине
По твоему замёрзшему оконцу.
Всем нищим подавая по червонцу,
Подвыпивший, ныряя по стене,
Уйдёт поэт без компаса на солнце.
Всё выйдет так, как выйдет наяву -
И ты поймёшь, что я ещё живу,
Роняю розы в мокрые подушки.
Стихи мои не стоят и полушки,
Но я на них купил себе жену
И будущему первенцу игрушки.
Всё выйдет так, а ежели не так -
Тогда и жизнь как стёршийся пятак,
Затеряный в ободранном кармане.
Об этом в незаконченном романе
Обмолвилась старуха Шапокляк
И скрылась в полусумеречной рани.
Я сам себе нарисовал зарю
И сам с зарёю грустно говорю
На бедном незаконном вернисаже
С единственной картиною - пейзажем
Сырых лучей, летящих к январю.
Всё выйдет так, всё выйдет так - и даже
Ещё верней, чем по календарю!
...Всё выйдет так, как я и говорил.
Ты вдруг споткнёшься у кривых перил
И вспомнишь ту убогую каморку,
Дух простыни проклятый и прогорклый -
Где я тебе дитятю сотворил
Нечаянно на "круглую пятёрку".
................................................
А ливень лил, а ливень лил и лил,
Как участковый, шаря по задворкам.
переклад:
Все вийде так, як я уже казав.
Присунеться опівнічний вокзал
До всіх, хто запізнивсь на скорий поїзд,
Та лавки будуть зайняті. І повість
Почнеться знову. Вакх і Валтазар
На животах послаблять тісний пояс.
Все вийде так, як бачиш ти вві сні:
Проснеться дощ і стуконе в пітьмі,
По твоєму замерзлому віконцю.
Всім вбогим подаючи по червонцю,
Підхмелений, ковзнувши по стіні,
Піде поет без компаса на сонце.
Все вийде так, як вийде на яву -
Ти зрозумієш - я іще живу,
Зронивши рози в мокрії подушки.
Вірші мої не варті і полушки,
Та я на них купив собі жону
І первісткові забавки, пелюшки.
Все вийде так, ну а якщо не так -
Тоді й життя, як витертий п'ятак,
Загублений в подертім гаманці.
Про це, в своїм романі при кінці,
Обмолвилась старуха Шапокляк
І розчинилась в присмерковім ранці.
Я сам собі намалював зорю
І сам із нею сумно говорю
На самочиннім вбогім вернисажі
З єдиною картиною - пейзажем
Із променів, що прагнуть до зими.
Все вийде так, все точно, а не майже -
Неначе в календар дивились ми!
Все вийде так: Тобі забракне сил,
Коли спіткнешся, враз, біля перил
І пригадаєш ту убогу "нірку",
Дух простирадла проклятий і згірклий -
У котрій я дитя тобі зробив
І, випадково, навіть на "п'ятірку".
............................................
А ливень лив, а ливень лив і лив...
І нишпорив дільничним по задвірку.
ID:
154104
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 07.11.2009 23:16:25
© дата внесення змiн: 09.09.2012 22:05:18
автор: ksandr
Вкажіть причину вашої скарги
|
