Ми істоти,духи примари.
Як тільки все затихає
Ми виходим гуляти
Блукаємо Львовом
Мертвим тим містом
Шукаємо здобич щоб б поїсти.
Кусаємо в вени
Пускаємо яд
Ми не вампіри
Хоч теж маємо смак.
Хто в ночі вийде, до нас попаде
На хвилинку вмирає а потім встає
Очі червоні,крила з зозаду
Ікла гостріші ніж в вовкулаки
Голодні проснувшись
Здобич шукаєм
Хто попадеться...його вже немає...
Вони сонця бояться
І денного світла..
Ховаються в замках...у темних горищах
Вони ангели мертвих....
Які дуже клялись....
Що вміють кохати і не зріктись....
