Ніщо так не заспокоює, як споглядання за морем
Ввечері, коли до зустрічі сонця й небосхилу зовсім трохи,
Рибак сідає по-турецьки
На парапеті
Складає свої тенета
Та інші знаряддя риболовецькі
І тільки тиша рахує видохи й вдохи.
Жовте коло на багряному тлі
Як виклик імлі
Поодинокий крик чайки в небі
Як постріл в себе.
Але ніщо так не заспокоює, як споглядання за морем
Якому віддав півжиття, яке сказало
«спробуй! Ти нічим не ризикуєш. Чуєш?»
Коли на кону все і нічого одночасно,
швидко згадуєш, як виглядає щастя.
І кораблі залишаються в пристані…
