В навушниках грає музика реггі
Музичного сонця промені лоскочуть мій мозок
Я бачу людей, у них в руках драбини
Вони дивляться в небо, але не на Бога.
Персональні комп'ютери, персональні Ісуси, персональні склепи
У них персональний шлях в небо, вони, як австралопітеки,
Збираються в зграї, бо так треба, щоби знайти здобич,
Яку потім кожен тягтиме до себе...
Драбина може впасти, не розхитуй її!
Якщо хочеш отримати своє персональне щастя, мусиш триматись міцно,
Бо інакше опинишся на землі, і твої друзі-конкуренти
Станцюють навколо тебе ритуальний танець. В своїх офіційних костюмах
Звичайно, приємно стати заступником Бога,
Але на роль янгола ти якось не тягнеш
По-перше, маєш від'ємний баланс на своєму рахунку
По-друге, нічого, крім свого рахунку, не маєш.
Всі сходи та заходи сонця залишаються непоміченими
Культура мовлення набуває рис військових наказів
Хтось дивиться на тебе знизу очима пригніченими,
Хтось зверху не може утриматись від сарказму...
В навушниках грає музика реггі
Навкруги по драбинах лазять парникові люди
Садівник ретельно зрошує це місто щодня,
Але одного прекрасного дня він це зробити забуде
