Дві хмаринки–любоньки
Плинули у небі,
Та шукали доленьки,
Але не для себе,
Не за себе плакали
Танучи дощами,
Дощами – слізьми рясними,
Сумними очами,
Дивились на землю,
До красної луки,
Де дівчина плаче -
Та серденька муки,
Молитвою ллються
Сягають до неба,
Журливо питають
Невже тобі треба,
Щоб дівчина щира
Душу згубила,
Душу згубила,
Себе знапастила …
Що ж тепер робити -
Доля безталанна,
Як же мені жити,
Де ж моє кохання,
Де ж мій милий–серденько,
Куди ж він подівся,
Куди ж він подівся –
Де, запропастився …
Минають дні та місяці,
А милого немає,
Немає хоча б вістоньки
Чи він пам’ятає
Тії очі чорнії,
Квітки у волоссі
Ті обійми палкії,
Розплетені коси …
Там де луки красні
Де пташки співають,
Де річки прозорі
Погляд відбивають,
Там кохала милого,
Пестила в обіймах,
Цілувала голубочка
Й поглядом ласкавим
Брала душу милого,
В свої щирі очі,
У дівоче серденько,
Що давно тріпоче …
Та немає милого –
Згинув на чужині,
На чужину працювати
Подавсь з батьківщини,
Обіцяв побратися
Як заробить гроші,
Оті людські радощі
Аби життя хороше,
Гроші неабиякі,
Кошти чималенькі,
Такі, що не отримаєш
На батьківщині-неньки …
Плинуть хмари-любоньки
У краї далекі,
Журливо пролітають
Неподалік лелеки,
Поряд пролітають,
Крилами махають,
А на них дівочі
Сльози накрапають…
***
30.07.09
ID:
139417
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 30.07.2009 15:37:39
© дата внесення змiн: 30.07.2009 15:37:39
автор: SATKUR
Вкажіть причину вашої скарги
|
