Прокинулась.Знову ранок.
Хмари жадiбно ховали сонце.
Самотнiй холодний ґанок.
Вiдчайдушно б'є дощ у вiконце.
Можливо,щось хоче сказати..
Чомусь дихати важко стало.
Не вдалось душу залатати.
В котрий раз знову все згадала.
В осiннiх струменах дощу
Бiль не вiдчутих i втрачених мрiй.
Не нагадуй менi, прошу..
Просто лий собi...Просто лий...
Пiсня крапель по пiдвiконню
Розпалила знов смутку вогник
Зстрiчати ранкову самотнiсть
Мабуть це є тепер мiй коник.
Замiсть неба у мене стеля,
Замiсть сонця сьогоднi лампа...
Загубилась у числах й в часi,
Загубила життєву мапу...
Все ще знайдеться 
