почуття… їх не побачиш, не опишеш… лише піддаси сумніву :(…
Ми кожного дня, хвилини, секунди говоримо, говоримо, говоримо… але чи чують нас? чи зрозумілі наші прості слова для близької людини ? коли ми так потребуємо підтримки… теплого слова… щирої посмішки:( ???
Часто ми говоримо: “Спасибі тобі за те, що ти є…”, коли не можемо сказати: “Я люблю тебе!”
Ми мріємо, знаючи, що це ніколи не станеться…
Ми говоримо: “Тут холодно”, коли нам необхідний чий-небудь дотик…
Ми говоримо: “Мені від тебе більше нічого не треба”, коли не можемо отримати те, що хочемо…
Ми говоримо: “Я не піднімав(ла) трубку, тому що булв(ла) зайнятий(а)”, коли нам соромно зізнатися в тому, що чути цей голос більше не приносить нам радості…
Ми говоримо: “Я нікому не потрібний(а)”, коли ми насправді не потрібні одній-єдиній людині…
Ми говоримо: “Я справлюся…”, коли соромимося попросити про допомогу, адже у відповідь може пролунати відмова …
Ми говоримо: “Ти хороший друг”, коли забуваємо додати “… але тобі не стати для мене чимось більшим”…
Ми говоримо: “Це - не головне”, коли знаємо, що у нас немає іншого вибору, як змиритися…
Ми говоримо: “Я довіряю тобі”, коли боїмося, що ми стали іграшкою в руках людини Х…
Ми говоримо: “Назавжди”, коли нам не хочеться дивитися на годинник…
Ми говоримо: “Я був(ла) поряд”, коли не можемо знайти собі виправдання…
Ми так багато всього говоримо, що коли на устах залишаються три останні невимовлені слова, ми прикушуємо губи, дивимося в підлогу і мовчимо…
Ми часто говоримо: “Не люблю”, а в душі у нас струмками біжать сльози…
Ми часто говоримо: “Ненавиджу” лише для того, щоб самому повірити в це…
Ми часто говоримо: “Прощавай”, в надії побачити людину ще раз…
Ми говоримо: “Тобі час іти”, щоб людина не бачила наших сліз..
Ми говоримо: “Ніколи”, коли знаємо, що це станеться знову… і знову…
Ми говоримо: “Розлюбила”, коли боїмося зізнатися в своїх почуттях…
Ми говоримо: “Я тебе забула”, коли думка про людину не виходить з голови…
Ми говоримо: “Я видалила його номер з телефонна” коли пам’ятаємо його напам’ять…
Ми говоримо: “Між нами все скінчено”, коли все лише починається…
Ми інколи не можемо сказати “люблю”, коли боїмося почути відповідь…
Ми благаємо щоб нас залишили одних, коли потребуємо чиєїсь підтримки…
Ми сподіваємося, коли немає жодних шансів…
Ми чекаємо, коли знаємо, що про нас вже забули…
Автор: невідоме джерело мудрості ))
“Счастье не оставляет шрамов… Мирные времена ничему нас не учат…”
“Каждому нужен кто-то, кто его выслушает… “ Ч.Паланик
