- Спину як мені скувало!
Це - радикуліт.
А діагноз, видно, вірний -
Біль, холодний піт.
Може, мене, чоловіче,
Взяв якийсь артроз?
То, дивись, в жару кидає,
То знов у мороз.
Я терпіть більше не можу,
Хоч пий ацетон!
Подивися у аптечці -
Там є фіналгон.
Натри мені, Петре, спину.
Та маж, не шкодуй.
Чоловіче, перегаром
На мене не дуй!...
Психонув. Образився!
Побіг в туалет.
Обіцяю: поздоровшаю -
Зробимо ,, тет - а – тет ’’.
Ох, і пече, скажу тобі,
Фіналгонська штука!
Вимазав аж цілий тюбик?
Це ж пекельна мука!
- Ой, який пекучий,
Жінко, фіналгон,
Зараз запечеться
Рідний мій ,, бомбон ’’!
- Через голову дурну
Терпиш такі муки.
А тобі я що казала? -
Помий, Петре, руки!
,, Бомбон ’’ має бути чистий,
Як руки в чекіста,
Ще ж мене зафіналгониш,
Маю приколіста.
Навіть толком не намазав
Якийсь фіналгон.
Слухай завжди свою жінку!
Ех, ти, охламон!
ID:
132597
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 04.06.2009 16:20:28
© дата внесення змiн: 04.06.2009 16:20:28
автор: Стадник Николай
Вкажіть причину вашої скарги
|
