Отруєна твоїми дотиками,
Що оточили мене звідусіль,
Я стала найвищою нотою,
Яку береш без найменших зусиль.
Випробовуєш мене мовчанням,
Так ніби час в твоїх руках…
Скажи, де так майстерно вчать знущанню,
Без страху, без смутку в очах?
Де вчать так сумлінно терпінню,
Коли серце прагне за межу,
І рук твоїх ледь помітне тремтіння
Обпікає мене без вогню…
Заплямована пристрастю, грішниця!
Забуваю,що ти не мій.
Бажання з тобою залишитись
Затьмарює розум і зір.
Суворість твоя збентежує,
Після неї посмішка – як мед:
Гірка – від зловісних обмежень,
Терпка – від незримих тенет.
Здолавши твою недосяжність,
Я стану легка,як сніг,
І сліди моєї легковажності
Розтануть в обіймах твоїх…
